Справа №2-765/09
РІШЕННЯ
іменем УКРАЇНИ
| 13 серпня 2009 року. |
Здолбунівський районний суд
Рівненської області |
| в складі: |
головуючого судді
при секретарі |
Мішури В.С.
Якубчик Т.А. |
| за участю: |
представника позивача
представника відповідача |
Мельника І.А.
Дробота І.Л. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Здолбунів цивільну справу за позовом
БІЛЕЦЬКОГО Віталія Михайловича до ЗАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсними кредитної угоди та договору про видачу траншу;
ЗАТ КБ «ПриватБанк» до БІЛЕЦЬКОГО Віталія Михайловича, КОЗЯРЧУКА Віктора Анатолійовича про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором, суд –
УСТАНОВИВ:
В поданій до суду заяві Білецький В.М. зазначив, що 24 березня 2008 року між ним та Рівненською філією ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір за № 0803/ 141 та 31 берстя того ж року - договір траншу за № 0803/141/1. Предметом договору є зобов»язання кредитора у рамках програми мікрокредитування надати позичальнику окремими трапшами па споживчі цілі кошти в розмірі 31 000 дол. СІНА зі сплатою 16% річних за користування кредитом. Строк повернення коштів - 21 березня 2011 року.
Банком перед укладанням та під час підписання правочинів не виконані вимоги цивільного законодавства, Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені постановою національного банку України № 168 від 10 травня 2007року (далі Правил).
Не надано кредитором перед укладання угоди повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту шляхом надання споживачу складеного бюлетеня, довідки або повідомлення згідно вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів та пунктів 2.1, 2.2, 2, 5 Правил.
Споживач не давав письмового підтвердження про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
Дії кредитора вчинені з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка заборонена. Це привело в оману споживача, чим порушено вимоги п. З спи 203 ЦК України, що забезпечує вільне волевиявлення учасника правочину , яке відповідає його внутрішній волі. Такий право чин відповідно ст.. 230 ЦК України визнається судом недійсним.
Перевіркою розрахунку на підстав сум, вказаних в квитанціях, встановлено, що фактична сума сплати процентів за користування кредитом не відповідає тій, що зазначена в договорі. Замість 16% річних стягувалося 18,56%. Відповідачем незаконно стягувалася сума в 2 380,8 дол. США (18117,88 грн.). Цей факт засвідчує те, на думку позивача, що сторони правочину не досягли згоди стосовне реальної процентної ставки за кредитом, що є істотною умовою кредитного договору. Якщо сторони не досягли з усіх істотних умов договору, такий договір вважається неукладеним.
Просить суд кредитну угоду та договір про видачу траншу недійсними; заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, пов»язані з накладанням арешту на все майно позивача, стягнути з відповідача судові витрати.
Рівненська філія ЗАТКБ «ПриватБанк» у позові до Білецького В.М., Козярчука В.А. вказала, що позичальником та поручителем не виконуються умови кредитного договору за № 0803/141 від 24 березня 2008 року за яким Білецький В.М. отримав кредит в сумі 31 000 дол. США. Зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 березня 2011 року.
Боржником порушено зобов»язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, а тому настало право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Станом на 8 травня 2009 року заборгованість склала 31 083,57 дол. США.
Просить звернути стягнення на автомобілі відповідачів з наданням права банку всіх повноважень, необхідних для здійснення їх продажу та стягнути з відповідачів судові витрати 1950 грн.
Представник позивача Білецького В.М. вимоги позову підтримав в повному обсязі і настояв на його задоволенні.
Що стосується вимог банку про звернення стягнення на предмет застави з метою погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 31 083,57 дол. США представник відповідачів не погоджується з ними.
Вважає, що банк не набув права на стягнення повної суми кредиту або звернення стягнення на предмет застави, так як не направляв позичальнику письмову вимогу про усунення порушень. Останні після отримання такої вимоги зобов»язані на протязі тридцяти календарних днів усунути порушення вимог договору. Лишу у разі невиконання письмової вимоги банк має право на стягнення повної суми кредиту або звернення стягнення на предмет застави.
Просить відмовти банку у задоволенні вимог до Білецького В.М. та Козярчука В.А.
Представник банку вимог Білецького В.М. не визнав, а вимоги банку - підтримав.
Стверджує, що порушені правила підсудності, так як даний спір повинен вирішуватися за місцем знаходження Рівненської філіїЗАТ «ПриватБанк».
Він також спростовує твердження позивача щодо не надання повної інформації банку про сукупну вартість кредиту: банк надавав таку довідку Білецькому В.М. Інша інформація міститься в додатку М1 до договору траншу.
Вважає, що банк діяв при укладанні правочинів згідно чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.
Вимога банку про звернення стягнення на заставу з метою погашення повної суми кредиту є підставною та ґрунтується на чинному законодавстві, а тому їх позов просить задоволити в повному обсязі.
Вислухавши представника позивача та відповідачів, представника банківської установи, перевіривши, надані сторонами письмові докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову Білецького В.М. до Рівненської філії ЗАТ «ПриватБанк» при визнання недісними кредитного договору та договору траншу.
Судом достовірно встановлено, що при укладанні кредитного договору між банком та Білецьким В.М. першим допущено ряд порушень Закону України «Про захист прав споживачів», ЦК України, Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
У відповідності з вимогами п. 2 спи 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктів 2.1, 2.2, 2.5 Правил перед укладанням договору про надання кредиту Банк зобов»язаний у письмовій формі повідомити позичальника про умови кредитування, орієнтовну та сукупну вартість кредиту шляхом надання йому складеного бюлетеня, довідки або повідомлення в яких має бути обов»язково зазначено: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови-мету, для якої споживчий кредит може бути використаний; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відомостей між ними, в тому числі між зобов»язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов»язаних з одержанням кредиту, його обслуговування та повернення, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомостей про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
На підставі вимог п. 2.4 Правил банк зобов»язаний отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вище наведеною інформацією.
Кредитором не надано в розпорядження суду доказів про надання позивачу такої інформації та його письмове підтвердження з її ознайомленням.
Вимогами ст. 13 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов»язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не вчиняти дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживати правом в інших формах.
Наведені вище обставини свідчать про те, банк перед укладанням кредитного договору та договору траншу навмисно ввів позивача в оману через свідомо не надану інформацію, яку повинен був отримати позичальник перед укладанням правочинів для всебічного і повного ознайомлення з умовами кредитування, ціною, способами розрахунку, перевагами та недоліками запропонованих схем кредитування та інше. П. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» такі дії визнані нечесною підприємницькою практикою, яка являється забороненою.
Крім цього, у кредитному договорі та договорі траншу банк не виконав вимог п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та розділ 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007року. Не вказані відомості про : строковість платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов»язань споживача за коленим платіжним періодом; у графіку платежів докладно не розписана сукупна вартість кредиту за коленим платіжним періодом, вартість всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов»язаннях споживача, які пов»язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не вказано розмір сплати процентів, що підлягають до сплати у коленому платіжному періоді; реальну процентну ставку (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.
У справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). *
Пунктом 2 ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, яка необхідна споживачу для здійснення ним свідомого вибору і вчинення правочину, така діяльність розцінюється як нечесна підприємницька практика і є такою, що вводить споживача в оману. Правочин, укладений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним.
Під оманою слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.
Недодержання вимог, встановлених п. З ст. 203 ЦК України в момент вчинення правочину є підставою для визнання судом укладеного правочину недійсним.
При укладанні кредитного договору позичальник виходив з того, що реальна ціна кредиту, яка вказана в п. 4.1 договору є кінцевою. Проведеною перевіркою правильності розрахунків встановлено, що фактична сума сплати відсотків за користування кредитом не відповідає зазначеним відсоткам в договорі. Замість 16 % стягується 18,56%, що в грошовому виразі за користування кредитом складає 2 380,8 дол. США ( 18.117,88 грн.) Цей факт засвідчує те, що сторони не досягли згоди стосовно реальної процентної ставки за кредитом, що згідно вимог п. 1 ст. 638 ЦК України є істотною умовою кредитного договору № 0803/141 від 24 березня 2008 року. Дії відповідача суперечать вимогам п. 5 ст. 203, ст.. 525 ЦК України; п.1 ч. 2 ст. 19, п. 1 ч. 4 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживача», а тому відповідно до вимог п. 1 ст. 215, п. 1 ст. 230, ст. 652 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є всі законні підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо позову Рівненської філіїЗАТКБ «ПриватБанк» до Білецького В.М. Козярчука В.А. про звернення стягнення, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Суд навів вище підстави для визнання укладеного кредитного договору за № 0803/141 від 24 березня 2008 року та договору про видачу траншу за № 0803/ 141/1 від 31 березня 2008 року недійсними.
Суд вважає, що вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.
Предметом кредитного договору згідно п. 1.1 є зобов»язання кредитора у рамках програми мікрокредитування надати позичальнику окремими траншами на споживчі цілі кошти у розмірі 31 000 дол. США зі сплатою 16% річних строком на 36 місяців - до 21 березня 2011 року.
Ст. 651 ЦК України, п. 10 спи 11 Закону України «Про захист прав споживача» зобов»язує сторону, яка є ініціатором дострокового розірвання правочину, надати позичальнику повідомлення з вказівкою дати коли угода вважається розірваною. При цьому в останній день дії угоди і договорів про видачу траншів позичальник зобов»язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, цілком виконати інші зобов»язання договору.
У випадку порушення позичальником строків погашення кредиту, яке сталося з його вини, банк зобов»язаний направити позичальнику письмову вимогу про усунення порушень. Така вимога направляється у випадках: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%; несплати позичальником однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту; іншого істотного порушення умов договору.
Позичальник забоав»язаний повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування в повному обсязі, виконати інші зобов»язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги від банку. Якщо протягом цього часу позичальник усуне порушення умов даного договору, вимога банку втрачає чинність.
Письмова вимога чи повідомлення банку являється видом правочину, що зумовлює чи припиняє умови укладеного договору і тому така вимога повинна вчинятися у тій самій формі, що і договір. Вона підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Лише при невиконанні вимоги банку у* встановлений термін настає право банку на стягнення повної суми кредиту або звернення стягнення на предмет застави.
Банком не надано в розпорядження суду вимоги про усунення порушень або дострокового повернення кредиту. Такої вимоги не отримували і відповідачі, в тому банк не вправі вимагати на даний час повернення всієї суми кредиту або звернення стягнення на предмет застави.
При зверненні до суду позивачем не дотримані вимоги ст. спи. 13, 526, 651, 654 ЦК України та п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Безпідставним, на думку суду, є твердження представника банку щодо порушення правил підсудності та необхідності звернення до органів захисту прав споживачів.
Право вибору способу захисту та вибору органу захисту своїх прав належить споживачу. Споживач за власним вибором звертається до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору.
Керуючись ст.. ст.. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України; на підставі ст. ст.205, 207, 526, 626, 628, 651, 654,1050,1054,1057 ЦК України, ст.. ст.. 10,19, 22 Закону України «Про захист прав споживача», суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги БІЛЕЦЬКОГО Віталія Михайловича задоволити.
Визнати недійсними кредитну угоду № 0803/141 від 24 березня 2008 року та Договір про видачу траншу № 0803,141/1 від 31 березня 2008 року.
Заборонити ЗАТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії, які пов»язані з накладанням арешту на все майно позивача.
Вимоги Рівненської філії ЗАТКБ «ПриватБанк» до БІЛЕЦЬКОГО Віталія Михайловича про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 березня 2008 року відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути з ЗАТ КБ «ПриватБанк» (рахунок № 64993919400001, МФО 305299, код ЄДОРПОУ 14360570) на користь Білецького Віталія Михайловича судовий збір в сумі 51 (сто вісімдесят одну) грн. та 250 (двісті п»ятдесят) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної цивільної справи.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Рівненської області шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження або апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня ухвалення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про оскарження рішення через Здолбунівський районний суд.
Суддя.
<< Назад
